Американський фотограф та метеоролог Пол Сміт сфотографував незвичайно рідкісне погодне явище — великий і яскравий спалах червоного спрайту, розмір якого в діаметрі досягав близько 65 км, пише Успіх in UA.
Спалах виник у верхніх шарах атмосфери під час інтенсивної грози над півднем США, а тривав він лише кілька мілісекунд, повідомляє apostrophe.ua.
Фотограф поділився фото спрайтів на своїй сторінці у Facebook.
За словами Сміта, це найбільший та дуже яскравий спрайт, який йому вдалося «зловити» в об’єктив камери за останні кілька років спостережень нічного неба.
Як пояснив у своєму блозі метеоролог Ігор Кібальчич, червоні спрайти (red sprite) – це величезні, але тьмяні електричні спалахи, які виникають безпосередньо над активною грозою у верхній атмосфері Землі. Їхня поява безпосередньо пов’язана з ударами лінійних блискавок між хмарою та земною поверхнею. Спрайти являють собою витягнуті плями червоного відтінку, які можуть розташовуватися як по одинці, так і групами. Середня висота виникнення спрайту становить 50 – 90 км над землею.
Вперше подібні спалахи були задокументовані на фотографії 5 липня 1989 року, коли вчені з Університету Міннесоти, використовуючи відеокамеру при слабкому освітленні, випадково отримали перше зображення цього явища. Через кілька років після відкриття їх назвали «спрайтами» («повітряними духами») у зв’язку з їхньою невловимою природою. З моменту їх відкриття у 1989 році спрайти фотографують із землі, з літаків та з космосу, вони стали предметом інтенсивних досліджень.
Виходячи з видимої форми подібних спалахів, виділяють три основні типи спрайтів:
Медузоподібні – дуже великі та яскраві спалахи, які займають об’єм в атмосфері близько 50 х 50 км. Вони є тісною сукупністю безлічі дрібних спалахів, об’єднаних між собою з яскраво вираженими «вусиками» в нижній частині. Саме спрайт такого типу зняв Пол Сміт.
Колонноподібні спрайти – електричні розряди червоного кольору, у вигляді відносно тонких та вузьких стовпчиків, які іноді формують групи.
Морквоподібні спрайти – витягнуті на вигляд спрайти з довгими вусиками в нижній частині.
Як пояснюють вчені, спрайти рідко виникають поодинці, найчастіше вони з’являються парами чи трійками. Іноді відстань між спрайтами над окремою грозою становить близько 50 км.
Читайте також: На горі Піп-Іван зафіксували рідкісне оптичне явище
Спрайти ледь можна розгледіти неозброєним оком, однак у наш час спостереження за ними ведуться за допомогою приладів та інструментів, які дозволяють посилювати отримане зображення. Вченим вже вдалося розглянути, що структура спрайтів дуже складна, волокниста, і жоден спрайт за своєю структурою не схожий на інший.
Залишити відповідь