У південній частині Болгарії, в Родопських горах поблизу села Скобелево, археологи знайшли унікальну кам’яну плиту з вирізьбленими символами, які, ймовірно, зображують зоряне небо, пише Успіх in UA.
На її поверхні дослідники Георгі Георгієв та Івеліна Георгієва нарахували 56 заглиблень різного діаметру. Знахідку вже назвали «доісторичною зоряною картою», і вона може докорінно змінити уявлення про розвиток астрономії в давнину, повідомляє www.planetanovosti.com.
Камінь розташований у важкодоступному лісі та є частиною природної мармурової формації. Його розміри становлять приблизно 2 на 3 метри, а орієнтація чітко відповідає осі схід–захід. Поверхня плити містить мінерал слюду, який на сонці блищить, створюючи враження зоряного неба — цей ефект, на думку дослідників, міг мати ритуальне або символічне значення.
Всього на плиті виявлено 24 заглиблення у північній частині та 32 — у південній. Їхній різний діаметр, за припущенням вчених, вказує на яскравість зірок, які зображено. Попередній аналіз дозволяє ототожнити частину малюнків із сузір’ями Великої Ведмедиці, Лева, Кассіопеї, Лебедя, Ліри та Плеяд. Така точність може свідчити про глибокі знання щодо руху небесних тіл.
Попри відсутність знахідок кераміки чи органічних решток, що унеможливлює точне датування, дослідники вважають, що об’єкт може походити з періоду пізнього неоліту або раннього залізного віку — між 2000 і 500 роками до нашої ери. Така оцінка ґрунтується на аналогіях із тракійськими гробницями та святилищами регіону. Це робить карту однією з найдавніших спроб зафіксувати спостереження за небом.
Читайте також: У Чернігові ЮНЕСКО оцінить пошкодження, завдані культурним пам’яткам в результаті російських ракетних атак
Цікавим є й той факт, що неподалік знайшли інший камінь із циліндричним отвором, який точно орієнтований на схід. Це може свідчити про комплексне використання об’єктів, можливо, для спостереження за сонцем або проведення ритуалів. Дослідники не виключають, що вся ділянка могла бути священним місцем, яке виконувало також практичні функції — наприклад, орієнтацію в часі чи ведення сільськогосподарського календаря.
На думку Георгієва, це відкриття підтверджує: давні народи не лише спостерігали за небом, а й систематизували знання, передаючи їх наступним поколінням. Про тяглість зоряної символіки свідчать і зображення схожих сузір’їв на монетах, амулетах та прикрасах римського періоду. Це підкреслює глибоку культурну цінність знахідки та постійний інтерес людства до небесного світу протягом тисячоліть.
Залишити відповідь