Археологи виявили розгалужену мережу стародавніх укріплених поселень в Аравійській пустелі, вік яких налічує понад 4000 років: ці укріплені оазиси суперечать гіпотезам про те, що Аравія була заселена лише кочовими племенами, пише Успіх in UA.
Нові відкриття вказують на довгу історію громад з організованим землеробством і соціальними структурами в одному з найсуворіших кліматичних регіонів Землі, повідомляє focus.ua.
Дослідження, проведене міжнародною командою виявило щонайменше десять великих оаз, укріплених товстими кам’яними стінами, вежами і воротами, що простягаються від Тайми біля кордону з Йорданією до Таджа біля Перської затоки.
Серед ключових об’єктів — Думат-аль-Джандал, Хайбар, Хаїт і Хувайїт. Думат аль-Джандал, вперше виявлений на аерофотознімках у 1960-х роках, оточений стінами довжиною понад два кілометри.
Серед залишків Хайбара — сліди стіни довжиною 14 кілометрів з близько 180 оборонними бастіонами, датовані за допомогою радіовуглецевого аналізу між 2250 і 1950 роками до н. е. Ці знахідки свідчать про великомасштабне спільне будівництво та координацію спільноти.
Ці поселення були не просто військовими форпостами, а підтримували повноцінне життя. Археологи виявили сліди планових міст з обробленими полями, пальмовими гаями, загонами для тварин і глибокими колодязями.
Місто аль-Натах, розташоване в оазі Хайбар та датоване приблизно 2400-1500 роками до н. е., займало площу близько 2,6 гектара і, ймовірно, підтримувало до 500 людей. Дослідники описують такий розвиток як “повільний урбанізм” — поступове перетворення кочового способу життя на постійне проживання, сформоване практичними потребами та екологічними викликами.
Існування та довговічність цих поселень вказують на стійкий спосіб життя, який почався в бронзовому віці і продовжувався в пізніші періоди. Навіть у XIX-XX століттях такі міста, як Медіна та аль-Ула, покладалися на укріплені стіни для захисту своїх сільськогосподарських угідь та громад.
Ця безперервність свідчить про високий рівень організації, коли громади були здатні керувати робочою силою та підтримувати інфраструктуру впродовж поколінь — можливо, під якоюсь формою централізованого управління.
Ці знахідки змінюють уявлення про історію Аравії. Цей регіон був не тільки домівкою для кочових племен, а й для структурованих, осілих населення, які будували довговічну інфраструктуру та брали участь у далекій торгівлі.
Читайте також: В Австралії знайшли високогірне поселення льодовикового періоду
Укріплені оази, можливо, відігравали ключову роль у розвитку ранніх караванних шляхів та культурного обміну, а архітектурні подібності з Левантом вказують на зв’язки з ширшим світом бронзового та залізного віків.
Археологи наголошують, що для повного розуміння масштабів і складності цієї стародавньої пустельної цивілізації необхідні подальші дослідження. Проте це відкриття висвітлює часто недооцінену главу в історії людства, яка характеризується стійкістю, стратегічним плануванням і співпрацею спільноти.
Залишити відповідь