Учені виявили перші біоархеологічні докази практики бальзамування як немовлят, так і дорослих у Західній Європі, пише Успіх in UA.
Це дослідження, проведене у Франції, підтверджує, що техніка бальзамування вийшла за межі давньоєгипетської чи південноамериканської культур і поширилася в Європі у XVI-XVII століттях.
Розкопки в замку Міланд в Кастельно ла Шапель, Франція, виявили останки семи дорослих, п’яти дітей і муміфікованої жінки — членів аристократичної сім’ї Комонів. Дослідники з Австрійської академії наук (ÖAW) вивчили останки, розкривши детальну інформацію про тогочасні технології бальзамування, повідомляє focus.ua.
Кароліна Партіот, дослідниця Австрійського археологічного інституту ÖAW, пояснила, що їхній аналіз майже 2 000 фрагментів кісток і повного скелета виявив ретельний і стандартизований підхід до бальзамування. Цей послідовний метод, застосований до людей різного віку, свідчить про традицію, що передається з покоління в покоління.
Команда виявила на скелетах точні сліди від порізів, що вказують на комплексні процедури зняття шкіри, які поширювалися на кінчики пальців рук і ніг. Ці висновки збігаються з методами, описаними П’єром Діонісом, французьким хірургом XVIII століття, який задокументував подібні практики під час розтинів у Марселі. Примітно, що дослідники дійшли висновку, що ця традиція зберігалася щонайменше два століття, що свідчить про її культурне та родинне значення.
Читайте також: Вчені встановили, яку рідину використовували стародавні єгиптяни для бальзамування мумій
Партіот зазначила, що бальзамування в родині Комонів мало на меті не стільки довготривале збереження, скільки підготовку померлого до публічного показу під час похоронних церемоній. Ця практика, рідкісна для Західної Європи, свідчить про високий соціальний статус родини і є паралеллю до традицій бальзамування родини Медічі в Італії XV століття.
Знахідки з замку Міланд надають безцінне розуміння культурних практик ранньомодерної Європи. Відкриття свідчить про історичне значення бальзамування як символу престижу та родинної спадщини, проливаючи нове світло на ритуали, що формували тогочасні аристократичні ідентичності.
Залишити відповідь