Основне джерело солі в океанах і морях – це мінерали, що змиваються з поверхні суші, пише Успіх in UA.
Сприяє цьому дощова вода: через розчинений в атмосфері вуглекислий газ вона слабокисла, тому може роз’їдати гірські породи. Цей процес називається ерозією. Унаслідок цього з ґрунту вимиваються іони, зокрема натрій (Na+) і хлор (Cl-) – з’єднуючись, вони й утворюють усім відому сіль (хлорид натрію, NaCl). Змивні з гірських порід потоки з ґрунту потрапляють у річки. Вони переносять сіль у моря й океани. У складі морської води натрій і хлор становлять основну масу розчинених іонів – до 85%. Ще один шлях насичення морської води сіллю – вулканічна активність на дні океанів. З підводних вулканів і тріщин у земній корі у воду потрапляють розчинені мінерали.
З часом випаровування води з океанів залишає за собою накопичені солі. Прісна вода, що надходить в океани через річки, не додає солі, бо вона вже розчинена у воді. Це довгий геологічний процес, що відбувався мільйони років, повідомляє sat.net.ua.
Хоча океани отримують мінерали з річок, їхня солоність не зростає нескінченно. Баланс підтримують різні природні процеси. Деякі солі залишаються на дні морів, утворюючи мінерали та осадові породи. Також на солоність впливають процеси циркуляції води в атмосфері та льодовикова активність.
Солоність води в морях і океанах вимірюють у грамах солі на кілограм води й виражають у проміле (‰), що означає грами солі на кілограм води. Середня солоність морської води становить близько 33-36‰ (тобто 35 г солі на 1 л води). Цей показник може варіюватися залежно від місця розташування водойми.
У Північному Льодовитому океані або поблизу гирл річок солоність може бути нижчою, близько 20-30‰, через великий приплив прісної води від танення льодовиків і річок. А в замкнутих водоймах, таких як Мертве море, навпаки, солоність може досягати 300‰. Це пояснюється його географією та кліматом: низький рівень опадів, висока випаровуваність і обмежений водообмін.
Причини солоності морської води:
Випаровування. Чим більше випаровується води, тим більше залишається солі в морях. Наприклад, у тропічних і субтропічних широтах, де спекотніше, випаровування вище, що робить води більш солоними. Прикладом може слугувати Червоне море, одне з найсолоніших морів у світі, де солоність досягає 40‰.
Приплив прісної води. Океани, куди впадають численні річки, можуть мати меншу солоність, як Північний Льодовитий океан, який отримує багато прісної води від льодовиків, що тануть.
Замкнутість водойми. Що менший водообмін зі Світовим океаном, то вища концентрація солей. Наприклад, у Каспійському морі солоність варіюється від 1 до 13‰ залежно від частини моря.
Річкова вода спочатку містить невелику кількість розчинених солей, які вимиваються з суші. Але цей рівень набагато нижчий, ніж у морській воді. Вода в річках оновлюється набагато швидше, ніж в океанах. Вона постійно тече і бере участь у колообігу води: випаровується, випадає у вигляді опадів, і знову потрапляє в річки. У річках солі не встигають накопичуватися до тих самих рівнів, що і в океанах, тому що вони продовжують стікати в моря й океани.
Усі моря на Землі солоні, проте рівень солоності може значно варіюватися. Так, є моря, де солоність води значно нижча, ніж у більшості інших морів та океанів. Такі водойми знаходяться в регіонах, де рясний приплив прісної води від річок і низький рівень випаровування значно розбавляють солону морську воду.
Балтійське море – одне з найбільш малосолоних. Солоність тут становить лише 7-8‰, що пов’язано з надходженням великої кількості прісної води з річок і слабким випаровуванням через прохолодний клімат. Це робить Балтійське море ледь солоним, особливо в північних його частинах.
Чорне море – солоність у середньому близько 18‰. Це море також сильно розбавлене прісною водою, що надходить із річок, таких як Дунай, Дніпро і Дон. Попри значну солоність порівняно з Балтійським морем, Чорне море також належить до менш солоних водойм.
Найсолонішим морем серед природних морських басейнів вважається Червоне море, де солоність може досягати 41‰. Основні причини такої високої солоності:
- Висока температура – у регіонах, де розташоване Червоне море, жаркий клімат сприяє інтенсивному випаровуванню, що збільшує концентрацію солі.
- Низький приплив прісної води – у Червоне море не впадає жодної річки з постійним водотоком, а отже, прісна вода для розведення солей не надходить.
- Обмежений водообмін зі Світовим океаном – Червоне море з’єднується з Індійським океаном тільки через вузьку Баб-ель-Мандебську протоку, що обмежує циркуляцію і природне оновлення вод.
Однак якщо розглядати не тільки моря, а й замкнуті водойми, найсолонішою водоймою на Землі є не Червоне море, а Мертве море (яке технічно є озером). Його солоність сягає 260-300‰, що робить його воду майже десятикратно солонішою, ніж у Червоному морі. Мертве море розташоване на кордоні між Ізраїлем і Йорданією, і його солоність також зумовлена високими темпами випаровування, практично відсутністю водообміну і малим припливом прісної води.
Читайте також: На дні Атлантичного океану знайшли корабель відомого мореплавця Кука
Морська вода непридатна для пиття, тому що містить занадто багато солі для організму. Для виживання людини важливий баланс солі та води в клітинах, і перевищення нормальної концентрації змушує організм виводити воду, щоб відновити його. Якщо людина питиме морську воду, в її організм надійде більше солей, ніж води для їх виведення, баланс буде порушено. Це прискорить процес зневоднення. Також велика кількість солі в крові порушує баланс електролітів, що може спричинити запаморочення, судоми, а у важких випадках – призвести до смертельного результату.
Випивши солону воду, людина відчує спрагу і сухість у роті. Через деякий час почнуть проявлятися симптоми зневоднення: запаморочення, слабкість, прискорене серцебиття. Тривале вживання морської води може призвести до відмови нирок, сильної інтоксикації та навіть смерті.
Залишити відповідь