Експерти зазначають, що страва налічує сотні років, а готували її з борошна, меду та сала, пише Успіх in UA.
Вафлі — один із найдавніших і найпопулярніших десертів. Зазвичай їх готують із дріжджового або листкового тіста та прикрашають медом, збитими вершками, сиропом чи джемом.
Вони популярні в країнах північно-західної Європи, а також у США та Азії, а в Бельгії вважаються кулінарною пам’яткою.
“Найімовірніше, вони є нащадками популярного “crustulum” (множина від “crustula”) — солодкого печива, яке любили древні римляни”, — розповідає фахівець з кулінарії Стародавнього Риму Джорджіо Франкетті.
Експерт зазначає, що термін ясно вказує на те, що ці печива були хрусткими, з розсипчастою скоринкою, яка танула в роті, повідомляє focus.
Наразі немає жодних відомих історичних документів про те, як формувався рецепт десерту. На думку автора, це були плоске печиво, виготовлене з тих самих основних інгредієнтів, що й вафлі, і випечені у двох нагрітих формах.
Вважається, що метод приготування цього смаколика ідентичний методу приготування сучасних вафель, хоча невідомо, чи були у них спочатку характерні борозенки.
Crustula були дуже простим печивом, приготованим з борошна, меду та сала. Сьогодні вафлі готуються на олії, проте римський філософ Пліній Старший пише, що використання олії відрізняло аристократичних, снобістських патриціїв від простолюдинів.
Зазвичай печиво вживалось під час римських релігійних церемоній і продавалося вуличними торговцями, яких називали “крустулярії”. Їх можна було зустріти на вулицях Стародавнього Риму, зазвичай біля храмів і місць поклоніння.
Франкетті зазначає, що ці солодощі пізніше використовували в школи як нагороди. Вчителі зазвичай давали їх дітям, “щоб переконати їх вивчити літери алфавіту”.
Згодом печиво посіло почесне місце під час банкетних церемоній і почало подаватися наприкінці трапези. Після прийняття християнства “crustulum” були додані до християнського меню.
У Середньовіччі техніка приготування печива покращилась. На них з’явились борозенки, тож вони стали схожими на сучасні вафлі. Називався такий десерт феррателле від слова ferri — це інструмент, який досі іноді використовується для приготування цього виду десерту.
Читайте також: Науковці визначили, чим насправді харчувалися пірати у давнину
Таке печиво вважається сполучною ланкою між римськими “crustulum” і вафлями. Готувалося воно вдома й мало особливу популярність під час різдвяних та карнавальних святкувань.
Залишити відповідь