Представники Національного музею історії України показали золоті пластинки-аплікації зі скіфського Бердянського кургану, дослідженого експедицією Інституту археології АН України під керівництвом Миколи Чередниченка поблизу с. Нововасилівка Запорізької області у 1977-1978 роках, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Так, за словами фахівців, одну з історій про дружбу зі слів скіфа Токсаріса розповів письменник ІІ століття н.е. Лукіан Самосатський.
Скіф Арсаком потрапив до палацу басилевса Боспору Левканора. Там степовик побачив доньку правителя Мазаю, безтямно закохався в неї і захотів побратися з нею. На той час в палаці зібралося чимало багатіїв та правителів сусідніх народів, які також планували одружитися на Мазаї. Було влаштовано бенкет, на якому кожен претендент на руку доньки басилевса мав похвалитися мірою свого багатства. Коли черга дійшла до Арсакома, то скіф сказав, що не має ані золота, ані великих стад худоби, а головне його багатство, що варте будь яких статків, то його вірні побратими – Манкент і Лохант. Левканор і женихи-багатії підняли на сміх Арсакома. А красуня Мазая дісталася Адірмаху, володарю народу махлійців.
Арсаком повернувся у степ і розповів про те, що сталося своїм друзям. Зачепила скіфів зневага боспорського басилевса і вирішили вони провчити пихатих багатіїв. Хитрістю Лохант потрапив до палацу Левканора та убив його, а Манкент наздогнав Адірмаха, який все ще був у дорозі додому, та викрав Мазаю.
Читайте також: На Закарпатті знайшли замкове льодосховище XVI століття
Ці вчинки спричинили війну, до якої Арсаком вже встиг підготуватися, зібравши військо. Під час битви махлійці і боспоряни, разом зі своїми союзниками аланами і савроматами, спочатку потіснили скіфів. Їм вдалося розколоти стрій степовиків і взяти в оточення Манкента і Лоханта разом з іншими воїнами. Коли це побачив Арсаком, то спрямував свого коня до друзів. Воїну вдалося пробитися через щільні ряди ворогів та вбити Адірмаха, що керував військом супротивників. Побачивши загибель свого володаря махнійці відступили, а за ними залишили поле бою й боспоряни зі своїми союзниками.
Залишити відповідь