22 мільйони років тому біля крайки води на острові Барро-Колорадо в Панамському каналі процвітав дивовижний мангровий ліс, пише Успіх in UA.
Це місце стало домівкою для безлічі видів, які, як і сам ліс, зникли з лиця Землі.
Десятки мільйонів років тому це місце було стерте з лиця Землі внаслідок масштабного виверження вулкана. Але сьогодні вченим зі Смітсонівського інституту тропічних досліджень вдалося знову відкрити його. Команді вдалося виявити залишки дерев, які колись росли тут — загалом було знайдено 121 збережений шматок дерева.
Команда зазначає, що їм надзвичайно пощастило, оскільки дерева також зберегли свої особливості, що нагадують посудини для води. Вчені вивчили скам’янілості і дійшли висновку, що ліс колись ряснів видами, які сьогодні вже не зустрінеш на планеті. Вивчивши скам’янілості, вчені виявили, що ліс і його мешканців винищили внаслідок одного масштабного виверження вулкана, що спричинило лахар — сильний потік бруду, води, попелу і каміння, повідомляє focus.ua.
Відомо, що лахар, по суті, являє собою бурхливий потік, схожий на мокрий бетон. Він мчить з неймовірною швидкістю і може миттєво покривати величезну територію, не залишаючи рослинам і тваринам можливості гнити або розкладатися. Свою роль також зіграли багаті на кремнезем води лагару, що просочуються тілами живих істот: тканини місцевих мешканців скам’яніли, а вчені отримали дивовижну можливість вивчити скам’янілості, що добре збереглися.
Відомо, що в епоху раннього міоцену, близько 23 мільйонів років тому, величезні масиви суходолу Південної Америки та Карибської плити зіштовхнулися, унаслідок чого сформувався ландшафт Панами і решти Центральної Америки. Припускають, що саме в той час з океану піднявся величезний пагорб, який пізніше став островом Барро-Колорадо.
Читайте також: Реконструктори із Нідерландів створили реалістичні скульптури давніх людей
Вчені з’ясували, що по краях цього острова був розташований мангровий ліс, дерева якого височіли майже на 40 метрів. Аналіз показує, що ліс виріс у солонуватій зоні, де перемішувалися солоні та прісні води — саме такі умови є ідеальними для мангрових лісів.
Команда також не виявила в цьому районі слідів інших дерев — передбачається, що іншим видам просто було складно вижити в таких умовах. Однак не тільки солонуваті води зробили умови для процвітання мангрового лісу дивовижними: концентрація вуглекислого газу в міоцені була набагато вищою, ніж сьогодні, — понад 500 частин на мільйон (ppm) порівняно з приблизно 419 ppm сьогодні. У результаті вчені дали місцевим деревам назву Sonneratioxylon barrocoloradoensis.
Автори дослідження припускають, що ліс знищили внаслідок масштабного виверження всього за мільйон років після того, як він утворився.
Залишити відповідь