Сьогодні вчені прагнуть простежити біологічну спадковість символа універсальності мислення та творчості Леонардо да Вінчі, що стало можливим завдяки багаторічним генеалогічним пошукам, пише Успіх in UA.
У книзі “Gen?a Da Vinci. Genealogy and Genetics for Leonardo’s DNA” дослідники Алессандро Веццозі та Аньєзе Сабато представили результати тридцятирічної роботи, що охопила понад 400 осіб та 21 покоління від 1331 року. повідомляє cikavosti.com.
Вони зазначають: “Нашою метою було реконструювати родовід до сьогодення і водночас зберегти місця, пов’язані з Леонардо, щоб надати можливість для наукових досліджень його ДНК”.
Вивчивши архівні джерела, науковці ідентифікували 15 живих нащадків по чоловічій лінії, споріднених із батьком Леонардо та його братом. У рамках Leonardo DNA Project, започаткованого 2016 року, біологи з Університету Флоренції порівняли зразки ДНК шістьох нащадків. За словами антрополога Давіда Карамеллі, результати показали збіг сегментів Y-хромосоми.
“Це підтверджує спадкову безперервність чоловічої лінії да Вінчі щонайменше у 15 поколіннях”, – говорить вчений.
Важливим кроком стало відкриття родинної гробниці да Вінчі у церкві Санта Кроче у Вінчі. Там виявили рештки, що, ймовірно, належать дідові Леонардо Антоніо та його братам. Радіовуглецеве датування дозволило встановити належність деяких кісток до епохи життя родини.
Карамеллі пояснює: “Подальші аналізи визначать, чи збереглася ДНК у належному стані. Якщо так, ми зможемо порівняти Y-хромосому із сучасними нащадками”.
Такий результат підтвердив би достовірність родоводу та дав змогу перейти до вивчення можливих біологічних залишків самого Леонардо. Проєкт здійснюється за участі Університету Флоренції, Інституту Дж. Крейга Вентера та Рокфеллерівського університету.
Його координатор Джессі Х. Аусубель підкреслює: “Навіть крихітний відбиток пальця на сторінці може зберігати клітини для секвенування. Біологія XXI століття розсуває межу між непізнаним і непізнаваним”.
Цей підхід дозволить отримати знання не лише про фізичні риси Леонардо, а й про стан його здоров’я, можливі причини смерті та генетичні основи таланту. Книга Веццозі та Сабато не обмежується генетикою. Вона відтворює географічні та соціальні умови, у яких формувався геній. Особливу увагу автори приділили дідові Антоніо, що подорожував між Іспанією та Марокко, та матері Леонардо Катерині, яку вони ідентифікують як рабиню у домі багатого банкіра Ванні ді Нікколо. Цей контекст дозволяє краще зрозуміти витоки особистості митця.
Серед нових відкриттів – гіпотеза про авторство Леонардо у вуглецевому малюнку, названому “Unicorn Dragon”.
За словами Сабато:“Цей образ поєднує іконографічні риси фантастичної істоти та передбачає інтерес Леонардо до анатомії птахів і кажанів. Малюнок нині готується до наукового аналізу та реставрації”.
Дослідники також відзначають, що Леонардо передбачав ідеї сучасної епігенетики – науки про вплив середовища та поведінки на спадковість.
Сабато зазначає: “Для нього зачаття було не лише біологічним актом: природа, емоції та доля взаємодіяли, визначаючи розвиток потомства”.
Це свідчить про випередження наукових концепцій свого часу. Завершальні розділи книги демонструють портрет сучасних нащадків поруч із відомим автопортретом Леонардо, підкреслюючи спадкові риси. Однак наукова мета залишається головною – створення генетичного портрета митця.
Читайте також: Вчені розкрили таємницю малюнків серця, зроблених Леонардо да Вінчі
Аусубель резюмує: “Це не лише про автора найвідомішої картини світу. Це виклик для переосмислення меж історичних знань та культурної спадщини”.
Відновлення генетичного профілю Леонардо да Вінчі стане подією світового значення. Для невеликого тосканського містечка Вінчі це водночас символ гордості та відлуння “генетичного голосу” найвидатнішого його сина.
Залишити відповідь