Гравітаційна взаємодія між Землею і Місяцем поступово змінює нашу планету. Щодня Місяць викликає припливи й відпливи в океанах, через що земна доба подовжується, а Місяць віддаляється, пише Успіх in UA.
Вчені вважають, що 620 млн років тому доба тривала всього 22 години, а Місяць перебував на 10 000 км ближче. Нова теорія припускає, що на ранній Землі, де не було океанів, припливи створювала магма.
Геологічний літопис Землі, якому понад 2 млрд років, зберігає докази гравітаційної взаємодії з Місяцем. Однак раніше планета була настільки іншою, що багато слідів зникло. Вчені покладаються на комп’ютерні моделі, щоб розгадати цю загадку, повідомляє tsn.ua.
Приблизно 4,5 млрд років тому Земля існувала без супутника. Утворення Місяця сталося після зіткнення протопланети розміром з Марс із молодою Землею 4,4 млрд років тому. Уламки, що потрапили на орбіту, сформували Місяць, який спочатку перебував значно ближче до нашої планети.
На ранній Землі, за новим дослідженням, існували не водяні припливи, а припливи з лави. Після того, як Земля зіткнулася з іншими космічними тілами, вона була покрита океаном з гарячої лави. Через близьке розташування Місяця виникали сильні припливи, які значно впливали на обертання планети, сповільнюючи його та прискорюючи віддалення Місяця. Вчені підрахували, що за 10 000–100 000 років відстань між Землею і Місяцем зросла на 25 радіусів планети.
Ця модель пояснює, як Місяць наблизився до нинішньої орбіти. Дослідження також важливе для розуміння екзопланет біля інших зірок. Планети близько до зірок, як-от червоних карликів, могли мати океани з лави протягом мільярдів років.
Читайте також: На Місяці виявили мережу печер, придатних для життя людей
Потужні припливи в таких умовах змінюють динаміку обертання, часто залишаючи один бік планети назавжди поверненим до зірки. Це вплине на можливість існування життя, яке буде значно відрізнятися від земного.
Залишити відповідь