Не можна не звернути увагу на її схожість зебри із конем: ці дві тварини майже нічим не відрізняються, за винятком кольору, пише Успіх in UA.
То чому люди не використовують зебр у той самий спосіб що і коней? Насправді люди намагалися приручити зебр так само, як колись вдалося одомашнити диких коней. Наприклад, задокументовані спроби одомашнення зебр голландськими колоністами у Південній Африці. Однак виявилося, що ці тварини мають вкрай поганий характер і повсякчас зриваються з прив’язі, повідомляє www.unian.ua.
Фахівці зазначають, що зебри та коні походять від спільного предка, але їхня еволюція пішла різними шляхами десь 4–4,5 мільйона років тому. Ці два види були змушені виживати у різних середовищах, що мало великий вплив на їхню придатність до одомашнення.
Доцент кафедри верхової їзди в Ноттінгемському Трентському університеті (Канада) Керол Холл пояснює, що в умовах, коли навколо є велика кількість великих хижаків, таких як леви, гепарди та гієни, зебри навчилися бути особливо пильними, чуйними та полохливими тваринами. При цьому загнана в глухий кут зебра навпаки стає досить агресивною.
Через ці особливості характеру зебри погано підходять для одомашнення. І хоча поодинокі випадки успішного приручення цих тварин трапляються, це все одно радше винятки, аніж правило.
Читайте також: Вчені з’ясували, як виглядали коні із 3500-річного поховання, знайденого на Тернопільщині
Теоретично, сьогодні можна взятися за штучний відбір зебр, у кожному поколонінні обираючи найбільш слухняних зебр, щоб зрештою отримати достатньо слухняних тварин, яких можна запрягати у воза чи їздити верхи. Але у цьому мало практичного сенсу. Зебри дещо менші за коней, тож поступаються їм в ролі транспорту. А якщо вже є коні, то навіщо морочити голову з тим, аби перетворити зебр на коней?
Залишити відповідь