Полювання справило колосальний вплив на анатомію і фізіологію людини, пише Успіх in UA.
Щоб ефективніше полювати, люди навчилися розмовляти. Ймовірно, саме специфічні методи полювання, які практикували наші давні предки, також визначили і будову нашого тіла.
Десятиліттями серед науковців точилися дискусії про те, чи могла наша анатомія бути результатом так званого бігового полювання – коли здобич безперервно женуть до повної знемоги, доки вона сама не впаде без сил. З одного боку люди унікальні серед інших тварин тим, що їхні м’язи складаються з переважно стійких до втоми волокон. Крім того, люди мають найпотужнішу систему боротьби з перегрівом – розсіювання метаболічного тепла через потовиділення, повідомляє unian.ua.
Науково доведено, що людина здатна загнати антилопу чи навіть гепарда – найшвидших тварин на короткій дистанції. Світовий рекорд людського бігу, зафіксований у ХХ столітті – понад 300 км за добу.
Однак у гіпотези завжди було багато скептиків. По-перше, сам по собі біг дуже енерговитратний, що робить його сумнівним інструментом для добування їжі. По-друге, переконливі приклади “бігового полювання” в наш час винятково рідкісні. Багато скептиків схилялися до того, що для полювання наші пращури все ж таки застосовували піше полювання – той самий принцип, що і у випадку з біговим полюванням, але гонитва ведеться звичайним кроком, а не бігом.
Нова наукова робота спростовує сумніви скептиків. Міжнародна група дослідників стверджує, що тварини роду Homo (зокрема й Homo sapiens) відрізняються від австралопітеків та інших долюдських приматів помітною адаптацією скелета і м’яких тканин до специфічної активності – бігу.
Читайте також: Вчені висунули новий закон еволюції
Автори роботи провели розрахунки енерговитрат для різних типів полювання і з’ясували, що видобуток їжі “пішки” вимагає надто багато часу і, як наслідок, вимагає більших витрат енергії, ніж бігове полювання. У підсумку віддача енергії (кілокалорії в м’ясі здобичі) на одиницю витраченого часу під час бігу збільшується одразу в п’ять разів. Це при тому, що перехід з кроку на біг у людини підвищує витрату енергії не дуже значно – з 58,5 кілокалорій на кілометр до 69 кілокалорій.
Ці підрахунки справедливі для спортсмена або “нецивілізованої” людини, яка звикла до постійного руху.
Залишити відповідь