На гірському хребті Брукс на Алясці струмки, які колись були настільки прозорими, що з них можна було пити, тепер за кольором нагадують чай, пише Успіх in UA.
Вода у них каламутна, має металевий запах і здатна забарвлювати каміння в помаранчевий колір. Місцева риба при цьому задихається, комахи гинуть, і все це відбувається із приголомшливою швидкістю. Учені звинувачують у проблемі не промисловий вплив, а танення вічної мерзлоти, повідомляє www.unian.ua.
Тисячоліттями арктична вічна мерзлота утримувала мінерали “під замком”, але зі зростанням температури цей крижаний бар’єр руйнується, і вода та кисень проникають у свіжовідталий ґрунт та запускають хімічний ланцюг у породах, багатих на сульфіди. Сульфіди окиснюються, в результаті чого утворюється сірчана кислота, яка вимиває залізо, алюміній, кадмій із навколишніх порід. Згодом ці метали потрапляють у річки та струмки.
“Такий вигляд мають кислотні шахтні стоки. Але тут немає шахти. Це розтає вічна мерзлота, яка змінює хімію ландшафту”, – пояснив біогеохімік Тім Лайонс із Каліфорнійського університету в Ріверсайді.
Нове дослідження учених було зосереджене на річці Салмон – ключовій водній артерії гірського хребта Брукс. Воно мало на меті показати, наскільки далеко зайшло забруднення. Це не поодинокий випадок. Подібні зміни відбуваються в десятках арктичних басейнів із такою ж геологією та тими самими процесами відтавання.
“Я працюю і подорожую в горах Брукс з 1976 року, але нинішні зміни у формах рельєфу та хімії води просто вражають”, — сказав науковець з Університету штату Колорадо, співавтор дослідження Девід Купер.
Вперше увага до цього явища була привернута у 2019 році. Тоді еколог Педді Салліван з Університету Аляски летів у віддалені райони вивчати ліси, що зміщуються на північ, і пілот йому повідомив, що річка Салмон після танення снігу не очистилася – вона мала вигляд “каналізації”.
Згодом Салліван надагодив співпрацю з ученими Тихоокеанського університету Аляски та іншими для встановлення причин і вимірювання екологічних наслідків цього явища. Учені з’ясували, що танення мерзлоти відкриває породи із сульфідами, окиснення утворює кислоту, яка мобілізує метали.
В малих дозах багато металів безпечні або навіть необхідні. Але у великих концентраціях вони стають токсичними для живих організмів. Зараз рівень кількох металів у річці Салмон перевищує пороги, визначені Агентством із захисту довкілля США як небезпечні для риб та безхребетних.
Науковці пояснили, що залізо утворює дрібні помаранчеві осади, які каламутять воду і вкривають дно річки. Це зменшує кількість світла для водоростей і рослин та задушує гравій, де живуть личинки комах і відкладають ікру риби.
Кадмій небезпечніший приховано: він накопичується в органах риб і може впливати на хижаків, які ними харчуються. Зараз учені вважають, що рівень металів у м’ясі риби не становить небезпеки для людини. Але непрямі ризики великі. Риба кета, важлива для харчування й культури корінних народів, відкладає ікру в чистий гравій із хорошою аерацією. Якщо він заповнений осадом і металами, кисень падає – і ікра може задихнутися.
Зміни у популяціях комах відбиваються на всьому харчовому ланцюзі, послаблюючи основу, що живить молодих риб і тих, хто ними харчується.
Річки на Алясці течуть через бездоріжжя, і джерела забруднення з’являються всюди, де мерзлота ротає і відкриває потрібні породи. Тут немає єдиної труби, яку можна перекрити.
“Де є правильна порода і тане мерзлота – там починається процес. І коли він почався, він сам себе підтримує. Єдиний спосіб зупинити – щоб мерзлота знову замерзла. А це малоймовірно в умовах потепління… Це ще одна незворотна зміна, викликана глобальним потеплінням”, – пояснив Лайонс.
Читайте також: На Марсі виявили річки, які мають вулканічне походження
Науковці сподіваються, що їхні висновки допоможуть населенню і рибним господарствам підготуватися: розширити моніторинг води, визначити вразливі місця для нересту, планувати альтернативні способи вилову та змінювати практики управління. Але загальна картина невтішна, пише видання. Хребет Брукс – один з найбільш віддалених від міст і заводів, проте навіть на його річках вже відбилося глобальне потепління.
“Мало залишилося на Землі настільки недоторканих місць, як ці річки. Але навіть тут, далеко від міст і доріг, глобальне потепління очевидне. Жодне місце не захищене”, – констатував Лайонс.
Залишити відповідь