Археологи виявили найдавніший відомий приклад “перегонів озброєнь” хижака і жертви, що ґрунтується на їхньому вивченні стародавніх скам’янілостей, пише Успіх in UA.
Ці стародавні стосунки хижака і жертви мали місце 517 мільйонів років тому в океані, який колись покривав регіон Південної Австралії.
Здобиччю була невелика панцирна тварина, яка була далеким родичем сучасних брахіоподів. Вона виявилася втягнутою у смертельну гру з хижаком, імовірно, м’якотілим молюском або черв’яком, повідомляє unian.ua.
У міру того, як хижак відточував свою здатність проколювати мушлю Lapworthella, жертва відреагувала, розвинувши більш товсту і міцну броню.
За словами дослідників з Американського музею природної історії, дослідження є першим конкретним доказом еволюційної гонки озброєнь, що відбулася в кембрійський період.
“Взаємодію хижак-жертва часто підносять як основний фактор кембрійського вибуху, особливо щодо швидкого збільшення різноманітності та чисельності біомінералізуючих організмів у цей час. Проте, було мало емпіричних доказів того, що здобич безпосередньо реагувала на хижацтво, і навпаки”, – сказав Рассел Бікнелл, науковий співробітник відділу палеонтології Музею і провідний автор дослідження.
Зазначається, що еволюційні перегони озброєнь схожі на безперервне змагання між двома видами, де кожен із них постійно еволюціонує, щоб перевершити інший.
Хижак може розвинути нову техніку полювання, наприклад, більш гострі кігті або збільшену швидкість. Щоб вижити, вид здобичі розвиває контрзаходи, як-от міцніші панцири. Хижак, який тепер перебуває в невигідному становищі, реагує подальшою еволюцією, щоб зберегти свою перевагу хижака.
Цей цикл адаптації та контрадаптації триває нескінченно, змушуючи і хижака, і жертву безперервно еволюціонувати.
Вчені вивчили велику колекцію скам’янілих раковин, що належать ранній кембрійській тварині під назвою Lapworthella fasciculata. Ці черепашки неймовірно малі за розміром – трохи більші за піщинку або трохи менші за яблучне насіннячко. Ці скам’янілі черепашки були виявлені у формації Мернмерна, хребти Фліндерс у Південній Австралії.
На цих черепашках були отвори, що переконливо свідчило про те, що на них напав хижак. Дослідники припустили, що цей хижак, найімовірніше, був м’якотілою твариною, як-от молюск або черв’як, здатною проколювати черепашки.
У підсумку еволюційна гонка озброєнь привела обидва види до неймовірних подвигів адаптації.
Дослідники проаналізували скам’янілі черепашки Lapworthella fasciculata у зв’язку з їхнім геологічним віком. Вони помітили важливу вирішальну закономірність: у міру збільшення кількості мушель з отворами, проробленими хижаками, товщина стінок мушель також значно збільшувалася протягом відносно короткого періоду часу.
Читайте також: У Тихому океані виявили нового хижака
Вони стверджують, що ця закономірність переконливо свідчить про те, що еволюційні перегони озброєнь уже розпочалися: L. fasciculata відреагував на тиск хижаків, розвинувши більш товсті черепашки для кращого захисту. У відповідь хижак, імовірно, розвинув потужніші механізми, які могли б бути міцнішими пронизливими структурами. Бікнелл додав:
“Цей критично важливий еволюційний запис уперше демонструє, що хижацтво відігравало ключову роль у поширенні ранніх екосистем тварин, і показує швидку швидкість, з якою такі фенотипічні модифікації виникали під час кембрійського вибуху”.
Залишити відповідь