Дослідники виявили, що скіфські воїни носили стріли в шкіряних сагайдаках, зроблених зі шкіри переможених ворогів, пише Успіх in UA.
За словами фахівців, скіфи (VI-III ст. до н. е.) були кочовим народом, відомим своєю лютою вдачею та майстерністю верхової їзди в стародавніх євразійських степах. Їхнє життя було глибоко переплетене з дикими, просторими ландшафтами, якими вони блукали. Живучи в гармонії з суворим середовищем, вони здобули репутацію воїнів і вмілих вершників.
Їхній кочовий спосіб життя означав, що вони були в постійному русі, пристосовуючись до постійно мінливих умов степу. Вони були досвідченими лучниками, які вміли влучно стріляти з коня, скачучи на високій швидкості — це вміння робило їх грізними в бою.
У своєму проекті дослідники перевірили розповідь грецького історика Геродота про поведінку стародавніх скіфських воїнів, повідомляє arkeonews.net.
Скіфські воїни, відтворені за зображенням на чаші з електрума, знайденої на курганному могильнику Кульоба, що поблизу Керчі. Зверніть увагу на типовий загострений капюшон, довгу куртку з хутряною або флісовою обробкою по краях, прикрашені штани та короткі черевики, зав’язані на щиколотці. Воїн праворуч натягує лук і закріплює його за коліном. Усі дорослі чоловіки носили бороди, а волосся, як правило, носили довге та розпущене. Двоє інших воїнів ліворуч розмовляють між собою, розмахуючи списами чи списами. Сагайдак чітко вказано на лівому стегні чоловіка ліворуч, який носить діадему і тому, ймовірно, є скіфським царем.
Геродот повідомляв, що кочові воїни використовували черепа своїх жертв як чаші для пиття, пили кров своїх ворогів і використовували їхні скальпи як рушники для рук.
«Багато хто також знімає шкіру мертвих ворогів і робить покриття для своїх сагайдаків», — писав він.
Досі нам доводилося вірити Геродоту на слово, але автори нового дослідження нарешті надали наукове підтвердження цих тверджень. Дослідники використали серію методів для аналізу білків у 45 зразках шкіри, вилучених з 14 різних скіфських місць на півдні України.
Їм вдалося визначити походження всіх, крім двох, виготовлених із шкіри коня, великої рогатої худоби, кози чи овечої шкіри. Двоє інших мали людське джерело, що підтверджує те, що сказав Геродот.
Дослідники виявили шматки людської шкіри у двох вивчених ними сагайдаках. Подальше вивчення двох зразків людської шкіри показало, що вони використовувалися лише на верхніх частинах сагайдаків; решта сагайдаків були зроблені зі шкіри тварин.
Важливо відзначити, що скіфи не були першими, хто використовував людську шкіру для виготовлення речей. Її протягом всієї історії використовували для різноманітних цілей, зокрема для палітурної справи та створення моторошних артефактів. З іншого боку, відкриття людської шкіри у скіфів дає цінну інформацію про їхні культурні звичаї.
Читайте також: У Німеччині будівельники натрапили на археологічну сенсацію
Відповідно до однієї з теорій, використання людської шкіри у виробництві могло бути пов’язане з релігійними або ритуальними віруваннями. Скіфи були добре відомі своєю складною похоронною практикою, яка часто включала складні ритуали поховання та включення цінних предметів у гробниці. Можливо, шкіра людини використовувалася для вшанування пам’яті померлого.
Інша теорія полягає в тому, що використання шкіри людини було методом домінування над ворогами. Скіфи були вправними воїнами, які часто вступали в конфлікти з сусідніми племенами. Створення шкіряних виробів зі шкіри переможених ворогів могло бути для них способом утвердження своєї влади та залякування супротивників.
Дослідники припускають, що їхні результати не тільки підтверджують легенди про доісторичних скіфських бійців, але й демонструють, що воїни виготовляли сагайдаки з легкодоступних матеріалів.
Залишити відповідь