86-річна майстриня із села Велика Димерка на Київщині Ніна Федірко вишиває орнаментами XVIII століття, пише Успіх in UA.
Про її творчість на своїй сторінці у Facebook розповіла заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова.
Ніна Федірко – вишивальниця, заслужена майстриня народної творчості України, колишня вчителька, відмінниця народної освіти, почесна громадянка Броварщини, активна учасниця фольклорних співів, виступає у ансамблі “Джерело”.
Усе своє життя жінка присвятила українській вишивці. Вона створила тисячі полотен: ікон, рушників, скатертин, штор, серветок, пiдризників, картин на пісенні мотиви, краваток, подушок, сотні чоловiчих й жіночих сорочок та десятки килимів. Багато з них розійшлися Україною та світом.
Працювати голкою полюбила ще в три роки. А ось активно вишивати почала лише в 50, коли лікар сказав, що це допоможе побороти тяжку недугу.
Майстриня знає понад 180 технік вишивання. Серед них: солов’їні вічка, козлик, ретязь, соснівка, набирування, лиштва, рококо, гладь, обманка. А найдужче любить працювати з мережками.
“Майже всі мої рушники та сорочки оздоблені мережками. Їх робити важко, але вони того варті. Мережки теж бувають різними. Є прутики, є ляхівки, снопики, квадратики…”, – так розповідає сама вишивальниця.
Мережками прикрашений і “Рушник єдності”, яким особливо пишається Ніна Федірко. Завдяки йому майстриня потрапила до “Книги рекордів України”. Довжина “рекордсмена” – 7 метрів 30 сантиметрів, а ширина 68 см. Виріб створювала рік. На ньому зображені автентичні візерунки кожного села Броварського краю.
Ніна Федірко оздоблює свої вишивки стародавніми узорами, які нині більше ніхто не використовує. Бере їх з альбому 1700 року випуску.
Мисткиня обожнює вишивати весільні рушники. У них вона вкладає особливий сенс та підбирає спеціальні орнаменти, щоб молодята завжди були щасливими. Цікаво, що її рушники замовляли та поціновують, навіть, малайзійці та китайці.
Чільне місце серед творінь посідає і рушник, присвячений Революції Гідності та Небесній Сотні. Поїхати в Київ особисто – не змогла, тож щотижня передавала гроші майданівцям. А ще для них вишила рушник.
Справжньою візитівкою Ніни Федірко стали 58 вишиваних сорочок з особистої колекції: як буденних, так і святкових. Над деякими з них майстриня працювала понад два роки.
Найбільшою мрією пані Ніни було відкриття власного Музею вишивки, аби розмістити понад півтисячі робіт. Кілька років тому мрія здійснилася. Коштів допомогли назбирати односельці і спільними зусиллями звели прибудову до її будинку. Щоправда, музей вийшов невеличкий, усього 6х4 м, і вмістити всі роботи майстрині таки не зміг.
Читайте також: Майстриня із Вінничини власноруч створила понад 1,3 тисячі ляльок
У 2022 році, коли Велику Димерку окупували російські війська, Ніна Федірко змушена була евакуюватись. Вона довго вагалася, адже мала залишити рідну хату, вишиті сорочки, рушники, портрети, ікони – усе своє життя.
Як у дитинстві, у Другу світову, знову пережила бомбардування і усі жахіття війни. Перший час від постійних обстрілів ховалася у підвалі, не було світла й газу, закінчувалася їжа. Залишками печива нагодувала собак, які рятувалися разом з людьми. А потім допоміг сусід — прихистив у себе.
“Два дні ми побули у нього, а рашисти запалили поле, там бур’ян. Ми вийшли, я думаю — зараз на мою хату піде вогонь. Ми стоїмо, я так переживаю, бачу рашисти йдуть. Наші були з червоними пов’язками і зброя на плечах. Сусід каже: у погреб ховайтесь, бо можуть застрелити. Ми в погреб заховались, а вони стоять дивляться, бо вони ж там запалили. І вже коли згоріло, то ми побачили, що ракета стоїть в нас одна і вирви великі. Страшне… У нас телефони не працюють. А в сусіда ще телефон робив. Йому родич дзвонить, каже: збирайте речі, що тільки можете взяти і тікайте. Розповідає, що в нього у Богданівці хату спалили, і він туди більше не повернеться. І нам каже, що в більшості ви вже сюди ніколи не вернетесь. Це було 21 березня. Я прийшла в свою хату, прощалася з нею. Я її все життя будувала, щоб жити. А що взяти із собою? Я взяла одні свої вишиванки і поїхала”, — так ці про ці страшні події Ніна Федірко розповіла в одному з інтерв’ю Українському радіо.
1 квітня українські військові звільнили Велику Димерку. Ніна Федірко повернулася додому і безмежно зраділа, що її хата, музей та усі багаторічні надбання вціліли. А її вишиванки стали ще більш сакральнішим символом нашої Волі й Свободи.
Залишити відповідь