Представники Національного музею історії України показали, як виглядають скіфські дерев’яні чаші із золотими пластинами, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Так, за словами фахівців, у VII-IV століттях до н.е. у степах жили кочові народи, яких греки називали скіфами. Культура цих народів відома за розкопками курганів – насипів, зведених над гробницями степових володарів, жерців, воїнів та членів їхніх родин.
За чотири століття відбувалися певні процеси у скіфському суспільстві, змінювалася й культура степовиків, що найперше відобразилося у поховальних ритуалах. Кургани раннього часу (VII-VI століть до н.е.) доволі рідкісні у степу. Вони відрізняються незначними розмірами та скромністю інвентарю.
Певний поворот відбувся у V столітті до н.е. Це було століття вшанування видатних воїнів, яких часто ховали у повних військових обладунках з різноманітною зброєю. В ужитку все більше використовувалися предмети, оздоблені коштовними металами – золотом і сріблом.
Наприкінці V століття до н.е. з’явилися перші величні кургани-усипальниці володарів (курган Солоха), а у IV столітті до н.е. настав «золотий розквіт» Скіфії, кургани того часу нараховуються тисячами…
Найвидатнішим курганом V століття до н.е. є Перша Завадська Могила, досліджена експедицією Інституту археології під керівництвом Бориса Мозолевського поблизу міста Покров (тоді Орджонікідзе) Дніпропетровської області у 1973 році.
Земляний насип мав висоту 4,5 м і діаметр 34 м. Давні будівничі закріпили схили насипу глиною, а потім обклали каменем. Курган був оточений потужним ровом, що досягав 4 м завширшки і 2 м глибини і мав на заході перемичку.
Єдина гробниця була облаштована у вигляді квадратної у плані ями (розміри 5 х 5 м) зі стовпами по кутках і перекривалася дошками. Її стіни також були облицьовані деревом. Глибина могили від стародавньої поверхні – 4,2 м.
Могила виявилася пограбованою. Посередині її археологи зафіксували залишки дерев’яного настилу для небіжчика, а в заповненні – уламки залізних щита і панцира, фрагменти набірних поясів, залізні списи, тригранні наконечники стріл…
І тільки в одному місці стояли незаймані грабіжниками п’ять дерев’яних чаш, окутих золотими пластинами. Кількість пластин на чашах різне – від двох до семи, розміри чаш також різні. Серед сюжетів, представлених на окуттях, – олені з гіллястими рогами; композиції із закручених орлиних дзьобів; орли, що вполювали рибу. Археологи ретельно зафіксували розташування пластин та залишки дерев’яної основи, завдяки чому вдалося їх точно реконструювати.
Читайте також: Українські науковці показали трипільську чоловічу статуетку IV тисячоліття до нашої ери
Дерев’яні чаші, прикрашені металевими накладками, почали використовувати задовго до скіфів. Дослідники вважають, що за часів доби пізньої бронзи (друга половина II тисячоліття до н.е.) такими чашами користувалися виключно жерці, а металевим накладкам надавали важливе ритуальне значення.
У V столітті до н.е. дерев’яними чашами, окутими золотими пластинами із зображеннями різних тварин, користувалися найперше воїни. Імовірно, саме про них згадував Геродот, коли розповідав про один з військових звичаїв – нагородження володарем найвидатніших воїнів чашами під час щорічного бенкету.
З часом такі чаші виходять з ужитку. Їх замінюють срібні вироби з карбованими зображеннями сцен зі скіфської міфології. Ці чаші і кубки вже виготовлювали у майстернях Пантікапея, але скіфи сприймали їх як свої та, не виключено, самі замовляли їх у майстрів.
Залишити відповідь