Представники Національного музею історії України показали одну з найхимерніших фігурок культури Кукутень-Трипілля, пише Успіх in UA.
Про це йдеться на офіційній сторінці музею у Facebook.
Її знайшов Євген Зноско-Боровський у кургані № 104 в селі Сушки (нині – Черкаська область) 1898 року. У наявних описах зазначено, що фігурка лежала долілиць в оточенні трьох черепів, а на її спині була розміщена невеличка посудина.
“Чи відповідає цей опис дійсності? Або, можливо, ми маємо справу з випадковим поєднанням різних артефактів через недостатньо ретельну методику розкопок? Незважаючи на контекст, статуетка має низку подібностей із пізньотрипільською антропоморфною пластикою та може датуватися кінцем 4 – початком 3 тис. до н. е.”, – зауважують фахівці.
У фігурці відтворено жіночий образ у похиленій, але все ж вертикальній позі. Нижня частина статуетки має циліндричну заглибину, яка, вірогідно, і виготовлена для вертикальної фіксації. Фігурка вирізняється поміж інших своєю масивністю. Тулуб позбавлений деталей: можна розгледіти лише невеличкий випин знизу (ступні) і два конічні горбики трішки вище середини висоти фігурки (груди).
Ключовим елементом статуетки є величезна голова, яка і робить її чудернацькою. Першими впадають в око гігантський дзьобоподібний ніс, який майже одразу переходить у тім’я, і масивне підборіддя. Ці риси доповнені глибокими ямами, що позначають розплющені очі та розтулений рот, а також випинами поруч з очима, які формують потужні надбрівні дуги. Бокові частини голови прикрашені п’ятьма проколами з кожного боку. Позаду наявний гребінь із наскрізним отвором, що простягається від тім’я до шиї. Його могли використовувати для кріплення додаткових декоративних елементів (рослини, пір’я тощо).
Читайте також: Українські науковці показали 6000-річну статуетку літньої жінки із татуюванням на щоці
Інтерпретацію образу фігурки пропонує Микола Макаренко в статті 1926 року «Етюди з обсягу Трипільської культури»:
«…обличчя, що майстер наш дав, нагадує більше якусь фантастичну «бабу-ягу», аніж обличчя реальної, дійсної людини». На думку дослідника, майстер, оформлюючи «піддатливий, м’який матеріал, не не потрапив був дати собі з їм ради, як можна було-б гадати підо впливом першого вражіння від горбатої постати з величезним носом-карлючкою, який скорше лякати був призначений, а не на иншу яку мету, – ба як-раз навпаки – силкувавсь був у синтезованих формах виявити певну ідею, тогочасний світогляд».
Залишити відповідь