Творчість – дзеркало життя. У цьому переконані учасники музичного гурту «Тато кричить». Їхня перша пісня «Місто без тебе» народилася у період боїв за місто Суми. Спостереження за болем та відчаєм людей, які були змушені покидати свій дім, і вилилися в сингл.
Про створення гурту, його оригінальну назву, дебютний трек та творчі плани ми поговорили із солістом «Тато кричить» Іллею Кузьменком під час ексклюзивного інтерв’ю для Успіх in UA.
Вітаю! Розкажіть, будь ласка, як починався Ваш творчий шлях?
Вперше я спробував себе у музиці ще у підлітковому віці – у 15-16 років. Написав кілька текстів, грав прості акорди. Та початком активної фази своєї творчості все ж вважаю 2014 рік. Він був насичений подіями: народження дитини, Майдан, війна. Мені хотілося діяти, проте я був настільки невпевнений у собі, що спочатку дуже довго шукав професійних музикантів, наприклад, гітариста, який міг би грали замість мене. Проте всі відмовлялися. Тож на пошуки довелося витратити приблизно два роки. Та увесь цей я час продовжував творити.
Як зібрався колектив, який наразі і є гуртом «Тато кричить»?
Після довгих пошуків зустрів чудову людину – Андрія Давидова – трубача, військового, справжнього професіонала. Гітару засвоїв сам. Більшість часу мій проєкт існував у формі дуету: гітара та труба. Невдовзі до нас приєднався кахоніст Дмитро Колесніков. Отже, тріо. Встигли таким складом відіграти достатньо багато живих виступів (більше п’ятидесяти). Виступали не лише у Сумах, а й у Харкові, Путивлі, Тростянці. Наразі в арсеналі вже є близько 150 пісень та вірші.
Назва Вашого гурту досить оригінальна. Як вона з’явилася?
Завжди голосно співаю вдома, особливо, коли готуюсь до виступу. Це справжнє випробування для моїх рідних. Не знаю досі, як і витримують. Тож співаю в дальній кімнаті, сім’я ховається за кількома дверима і включає гучно телевізор, а потім відправляють доньку, щоб з’ясувала, чи кричу я ще, чи вже перестав. Ось одного разу вона заходить до кімнати, я різко зупиняюсь посеред пісні, а вона каже: «Тато, кричи далі! Не зупиняйся». Ось ця фраза доньки і лягла в основу назви. Спершу гурт називався «Тато, кри4и!». Пізніше вирішили змінити на «Тато кричить» за аналогією з назвою твору Івана Франка «Борислав сміється».
Як народжуються Ваші пісні?
У мене є формула! По-перше, класний текст рано чи пізно ляже на мелодію. По-друге, пісня повинна чіпляти саме мене, бо якщо не подобається якась деталь (буква у слові чи звук у мелодії), то це доведе мене до сказу під час репетицій і шліфовки. А шліфувати я можу довго! На одну пісню витратив, пам’ятаю, кілька років, бо слово не міг підібрати. А іноді вдається повністю створити трек за добу.
Ще випадок був: написав пісню, записав у студії. Не сподобалося. Через чотири роки повернувся у студію, бо відчув, що виріс по рівню вокалу. Переписав і залишився задоволений.
Читайте також: «Шлях до себе»: як йога допомагає впоратися із викликами сьогодення – інтерв’ю із тренеркою
Нещодавно вийшов Ваш дебютний сингл «Місто без тебе». Розкажіть про нього.
«Місто без тебе» – перше, що було написано після 24 лютого 2022 року. Пісня створена під час перших «зелених» коридорів із Сум. Весь той розпач, надія, інфошум лягли в основу. З тексту, сподіваюсь, все зрозуміло.
ЇЇ почув талановитий музикант Олександр Мірошниченко (клавішник гурту «Mir-y-Mir») і запропонував створити аранжування, а потім і підписати контракт із компанією ТОВ «МУН Рекордз Україна», яка й презентувала цей трек.
Які маєте творчі плани?
Зараз є приблизно двадцять нових пісень. Готуємо виступ найближчим часом (у квітні) у Сумах у ТРЦ «Мануфактура» в арт-просторі. Виступатиму удвох із талановитим музикантом, гітаристом Євгеном Пігулем. Тож чекайте на афішу!
Із нетерпінням будемо чекати! Успіхів Вам. Дякую за цікаву розмову.
Залишити відповідь